Антимінс

Антимінс являє собою прямокутне полотнище світлої шовкової тканини (атлас) з друкованим зображенням, виконаним чорною фарбою.  Композиційним центром слугує сцена «Покладення до гробу» (Оплакування):  тіло Христа лежить на кам'яній ложі, довкола — постаті Богородиці з німбом (при голові напис  «МР ѲУ»), жінок-мироносиць, святих чоловіків (один навколішки при ногах, другий підтримує голову) та двох крилатих ангелів обабіч. На другому плані -  великий голгофський хрест. Композиція вміщена у рамку з картушами у стилі класицизму. У чотирьох кутах — круглі медальйони з погрудними зображеннями чотирьох євангелістів з їхніми символами. У бокових картушах - зображення знарядь Страстей (спис, тростина, драбина, ліхтар, півень на колоні тощо). У верхній частині — рамкований текст церковнослов'янською мовою: "Цей Антимінс. Це є трапеза священна на принесення безкровної жертви  В Божественній Літургії освятися Благодаттю Пресвятого Духа Цього заради надається влада священнодіяти на ньому  у Храмі".  У нижній частині — текст із посвятним формуляром: "Повелінням... Імператора Миколи Павловича...Благословінням Святійшого...  Синоду Священнодіяний Преосвященним Никанором, єпископом в граді святого Петра 1827 року березня 25 дня" (текст російською мовою, друк у доповненні рукопису; цифри передані кириличними символами).  Частина тексту, зокрема ім'я/сан освятителя, дописані рукописно на полях унизу праворуч: «Ревельскимъ и С.-Петербургскимъ Викарiемъ») та дата "1827"

На звороті полотнища -  рукописний засвідчувальний текст чорнилом: у верхньому рядку хрест і слова «Божою Милістю», нижче — розлогий підпис із текстом: «Смиренний Серафим Митрополит Новгородський та С. Петербурзький». У центрі звороту — вшита прямокутна кишенька для мощей святого.

Предмет надійшов до музею у 1956 р.

Анотація: антимінс — освячений літургійний плат із зображенням покладення Христа до гробу, Антимінс розміщується на престолі і обов'язковий при звершенні Божественної літургії у православній традиції.

Антимінси виготовляли шляхом друку (гравюра на тканині)  священних зображень та спеціальних текстів, зі звороту нашивали крихітний мішечок із частинкою мощів святого, змішану з сумішшю воску, ладану та інших пахощів. Готовий плат на лицевому боці власноруч підписував і остаточно освячував єпископ, вказуючи храм, дату і своє ім'я. Після чого антимінс ставав дозволом на проведення Літургії.