Єпітрахіль.

Виготовлена з жовтої шовкової тканини.  Має вигляд довгої неширокої запони, шо одягається на шию.

Усе поле єпитрахилі оздоблене стилізованим рослинним орнаментом у вигляді пишного чотириярусного "древа життя" з  квітами, листям та паворозиками (вишивка золотними та сріблястими металевими нитками з додаванням кольорового шовку).   У композицію "древа" з обох боків введені три пари прямих чотирикінцевих хрестів; на шийній частині ззаду - чотирикінцевих хрест, викладений з галуна.  

Зі звороту єпитрахиль підбита брунатним  коленкором.

Єпитрахиль надійшла до музею у 1956 р.

Анотація: єпитрахиль (грец. επιτραχηλιον — «те, що навколо шиї») є приналежністю богослужбового облачення православного священника і єпископа - довга стрічка, що огинає шию і обома кінцями спускається на груди. Може бути розрізна, на гудзиках, або суцільна. Єпитрахиль надівають поверх підризника (у повному облаченні) або ряси (у малому). Символізує благодатні дарування ієрея як священнослужителя. Хрести символізують, що ієрей може здійснювати шість церковних таїнств, а хрест на шийній частині - що священик отримав Таїнство, Дар Священства від єпископа, та в усьому підлеглий йому. Також, це означає ярмо служіння Христові, що своїм хресним подвигом викупив людство від влади гріха та смерті.

Архієрей носить єпитрахиль на знак збереження ієрейських  благодатних дарувань. Без єпитрахилі священик і єпископ не можуть правити жодної служби.