Орнат.

Виготовлений з палевої парчі, затканої по полю кольоровими  букетами з квітів та плодів. Має вигляд накидки, що покриває фігуру спереду та ззаду, залишаючи вільними боки та шию (відповідає романському типу крою).

Поле орнату по переду та спинці оздоблене галуном сріблястого кольору з орнаментом у вигляді виноградної лози. Усі зрізи оздоблені золотистим галуном з лінійним орнаментом.

Зі звороту орнат підбитий рожевим коленкором, має пришиті мотузки для корекції прилягання по фігурі.

Надійшов до колекції музею у 1956 р.

Анотація: Орнат або казула (лат. casula — «плащ») — елемент літургійного одягу, що використовується католицькими, деякими англіканськими та лютеранськими священнослужителями. Основне євхаристійне облачення священника і єпископа в західній християнській традиції, яке символічно пов'язується з Христовим ярмом та чеснотою любові (caritas). У східній християнській традиції функціонально та історично спорідненим облаченням є фелон.

За формою казули умовно поділяють на романські та готичні. Для романського типу характерне значне звуження бічних частин (так званий «скрипковий» крій), що забезпечує більшу свободу рухів рук; такі казули часто виготовлялися з цупких або важких тканин. Готичний тип має ширшу форму, що вільніше спадає складками та забезпечує більше покриття фігури. Спереду та ззаду казулу може бути оздоблено декоративними смугами — орфреями, часто прикрашеними хрестами, монограмами або орнаментом.

Після літургійної реформи, започаткованої ІІ Ватиканським собором (1962–1965), у римо-католицькій практиці значного поширення набула ширша й легша форма казули готичного типу. Водночас літургійні норми не вимагають відмови від традиційних форм казули; конкретні форми літургійних облачень можуть визначатися з урахуванням місцевих традицій та встановлених церковних норм.