Єпитрахиль суцільна.

Виготовлена з оксамиту вишневого кольору.  Має вигляд довгої неширокої запони, шо одягається на шию.

Усе поле єпитрахилі оздоблене стилізованим рослинним орнаментом з виноградної лози з гронами та витких квіткових гілок  (вишивка золотними та сріблястими металевими нитками з додаванням металевих леліток). На шийній частині вишивка прокладена однією смугою, а на  суцільній передній частині орнамент розташований  трьома повздовжніми  смугами, відмежованими  галуном золотистого кольору.  Вздовж центральної орнаментальної смуги розташовані 3 чотирикінцеві хрести, вишиті  металевими нитками; на шийній частині ззаду - чотирикінцевих хрест, викладений з галуна.  По нижньому краю нашита тасьма-бахрома з золотних металевих ниток.

Зі звороту єпитрахиль підбита білим коленкором.

Єпитрахиль надійшла до музею у 1956 р.

Анотація: єпитрахиль (грец. επιτραχηλιον — «те, що навколо шиї») є приналежністю богослужбового облачення православного священника і єпископа - довга стрічка, що огинає шию і обома кінцями спускається на груди. Може бути розрізна, на гудзиках, або суцільна. Єпитрахиль надівають поверх підризника (у повному облаченні) або ряси (у малому). Символізує благодатні дарування ієрея як священнослужителя. Хрести символізують, що ієрей може здійснювати церковні таїнства, а хрест на шийній частині - що священик отримав Таїнство, Дар Священства від єпископа, та в усьому підлеглий йому. Також, це означає ярмо служіння Христові, що своїм хресним подвигом викупив людство від влади гріха та смерті.

Архієрей носить єпитрахиль на знак збереження ієрейських  благодатних дарувань. Без єпитрахилі священик і єпископ не можуть правити жодної служби.