Статуетка. Махакала шестирукий.

Приналежність скульптурного зображення Махакали до рангу вищих божеств можна визначити за прикрасами,  серед яких — нагрудне перлинне намисто з брошкою; браслети і пояс; мочки вух сильно витягнуто (знак благородства, одна із ознак Великої Людини). На мочках є отвори, вірогідно,  втрачено сережки. Намисто, браслети на ліктях, плечах,  на зап'ястях, сережки і пояс  включено до набору ”шести прикрас”, які символізують чотири з “шести досконалостей” (щедрість, моральність, терпіння, ревність). Разом  із спідницею і шарфом перелічені виші прикраси входять до “тринадцяти прикрас бодхісаттви”.   Спідницю на талії зафіксовано поясом, схожим на традиційну деталь китайського ритуального костюма - стрічку з тканини (дадалай), що зав'язано на спідниці  вузлом (цюнь) з двома петлями (ню) і двома спадаючими кінцями (щень). 

Божество має загрозливий вигляд: могутні форми, живіт, що видається вперед.  Борода і здиблене волосся пофарбовано червоним пігментом, вискалений рот,  вирячені в гніві очі,  брови у вигляді язиків полум'я - це характерні риси дхармапали (стража Закону). На лобі третє око - символ всевідання.  Виходячи з іконографії, можна стверджувати, що представлено Махакалу Шестирукого, Великого чорного захисника Дхарми, йідама Алмазної колісниці —  просвітленого. Чорний володар, його гнів спрямовано на все те, що заважає досягненню просвітлення. Його шість рук символізують шість параміт. Головні руки складено правою долонею над лівою (позитивне переважає негативне). Верхні руки в жесті трьох  істин, що притаманні для милосердних форм божеств.  Hижні руки в жесті атаки, це мудра, що характерна для гнівних форм.  Поєднання двох протилежних за змістом жестів продовжено і в  символіці кольору, який  виражає різні аспекти активності, що має величезне значення. Жовтий (золоте царствене убрання ) належить до стриманого настрою, червоний і чорний виражають лють.  Гімн Шестирукому захиснику, складений махасиддха Шаваріпою, стає основою іконографії, що налічує 75  форм персоніфікації образу Махакали, що відображають великий цикл тантричної літератури. 

Композиція цього твору належить до типу самабханга, пози ”стояння на прямих ногах”, чому притаманна  строга фронтальність, дзеркальна симетрія, урівноваженість, ясно виражений центр і вертикальна вісь. Статику фігури порушує різко схилена  набік голова з гнівним виразом. 

Анотація: Махакала є  особливо популярним у Тибеті. Після завоювання Китаю монголами в ХІІІ ст. Махакала стає покровителем китайського імператора. В епоху маньчжурсько-монгольскої династії Цин Махакала втілює релігійного союзника монголів — послідовників тибетського буддизму, що в художній уяві наділяє буддійські образи новими рисами китайсько-тибетського мистецтва. Це відображено в пластиці і декорі атрибутованої скульптури. Золочення, що прикрашає вбрання, є привілейованим матеріалом, здатним передати “чудесне світіння” образу.