Опис
Ікона є варіантом Одигітрії (від грец. "Провідниця"), де благословляючий Христос ледь повернувся до Богоматері, а його схрещені ніжки займають таке положення, що видно оголену підошву правої ніжки.
На іконі постегневе зображення Божої Матері, яка трохи схилилася до Ісуса і підтримує його лівою рукою, а правою - вказує на Нього. Ісус Христос, зображений у звороті 3/4 ліворуч, правою рукою благословляє. Ікона у срібному окладі з вирізами для "лицевого" живопису, німби накладні, променисті. На окладі викарбовані одяг Божої Матері- туніка і мафорій, та одяг Ісуса Христа- хітон і гіматій; навколо зображення- прямокутна рамка з рослинно- геометричним орнаментом, кути рамки скошені. Унизу на окладі у прямокутній рамочці на білій емалі напис "ТИХВИНСКІЯ П.Б."
Ікона належала харків'янці Григорьєвій Софії Петрівні, передана до музею Крейдер Варварою Іванівною у 1966 р.
Легенда: Тихвінська ікона Божої Матері є одною з найшановніших Богородичних ікон. Вона прославилася багатьма зціленнями та чудесами, а особливо до неї зверталися з молитвами в разі хвороби дітей.
За церковним переданням, вона була створена святим євангелістом Лукою ще за життя Пресвятої Богородиці. В V столітті ікона була перенесена до Константинополя, де для неї був збудований Влахернський храм. Тут вона перебувала майже дев’ять століть. У 1383 році Тихвінська ікона раптово зникла з Влахернського храму, і в тому ж році, згідно з літописами, з’явилася на Русі перед рибалками на Ладозькому озері, неподалік від Тихвіну.
Після декількох переміщень, які відбувалися з іконою чудесним образом у повітрі, вона зупинилася неподалік від Тихвіна.
Люди з радістю розпочали будівництво храму на місці, яке обрала Богородиця для перебування Її ікони. Пізніше там була збудована кам’яна церква, а в 1560 році засновано Тихвінський Успенський чоловічий монастир.
У 1944 році ікона була вивезена до Європи, а потім – до США, де вона перебувала в Свято-Троїцькому соборі Чикаго. У червні 2004 року урочисто святиня була повернута в Тихвінський Успенський монастир.