Ікона. «Святий Микола Чудотворець»

На іконі поясне фронтальне зображення святого Миколая Чудотворця, з високим відкритим чолом, світло-брунатним коротким волоссям, вусами і невеликою борідкою. Він одягнутий у єпископське облачення: підризник синього кольору, червоний фелон з золотистим квітковим орнаментом,  омофор бузкового кольору з золотистими хрестами та золотисті орнаментовані поручі. Права рука складена у благословляючому жесті, а у лівій він тримає розгорнуте Євангеліє, на сторінках якого текст: "Во время оно, ста Иисус на месте равне, и народ ученик Его, и множество"  Навколо голови -  німб круглої форми у вигляді червоного тонкого кола, ліворуч та праворуч - напис церковнослов'янською мовою: "Святий Микола Чудотворець".  У верхніх кутах ікони у хмарах - зображення Ісуса Христа, який подає Євангеліє,  та Богоматері, яка  подає омофор. Ісус одягнутий у червону туніку, синій гіматій, навколо голови - хрещатий німб;  права рука складена у жесті благословення. Богородиця одягнута у синю туніку та червоний мафорій, навколо голови - круглий німб. Цей іконографічний мотив пов'язаний з переказом про Нікейське чудо: за церковним переданням, після того, як святитель Миколай ревно виступив на захист православного вчення на Першому вселенському соборі у Нікеї, він був позбавлений знаків архієрейського достоїнства і заточений до темниці, але згодом деякі учасники собору мали видіння, у якому Христос і Богородиця повернули святому Миколаю Євангеліє й омофор. Після цього святителя звільнили з ув'язнення і поновили в єпископському служінні.

Поле образу замкнене у тонку прямокутну червону рамку.  Фон ікони золотистого кольору, з м'яким переливом, поле рамки та німб оздоблені рослинним орнаментом, периметр ікони підкреслений  золотисто-червоним контуром.

Легенда:  у народній традиції подібні образи святителя Миколая з непокритою головою можуть носити назву «Микола Літній» або «Літній Миколай», на відміну від образів, де святителя зображують у єпископській митрі - «Зимового Миколая». Ця народна традиція пов’язана з двома днями пам’яті святителя Миколая у церковному календарі. «Зимовим Миколаєм» називали день пам’яті преставлення святителя Миколая — 19(6) грудня, а «Літнім» (або «Весняним») — день пам’яті перенесення його мощей із Мир Лікійських до італійського міста Барі в 1087 році — 22(9) травня. Відмінності в зображенні головного убору могли стати в народній традиції додатковою візуальною ознакою, пов’язуючи ці образи з двома днями пам’яті та відповідними порами року."

Традиція почитання  святого Миколая на українських землях бере свій початок ще з часів офіційного прийняття християнства у Київській Русі.

До Миколая Чудотворця звертаються з проханням про допомогу, захист дітей, збереження родини та полів від пожеж. Він є покровитель мандрівників, моряків, землеробів, бджолярів та дітей, захисником бідних, хворих та засуджених.