Опис
На іконі поясне фронтальне зображення святого Миколая Чудотворця Літнього, з високим відкритим чолом, сивим коротким волоссям, вусами і невеликою борідкою. Він одягнутий у єпископське облачення: темно-синій фелон та омофор червоного кольору з золотистими хрестами. Права рука складена у благословляючому жесті, а у лівій він тримає Євангеліє. Навколо голови - німб круглої форми у вигляді жовтого тонкого кола, ліворуч та праворуч від німба напис церковно слов'янською мовою: "Святий Микола Чудотворець". Над лівим та правим плечем Миколи у колі зображення Ісуса Христа, який подає Євангеліє, та Богоматері. Ісус одягнутий у туніку та гіматій, навколо голови - хрещатий німб; права рука складена у жесті благословення. Над колом, у яке вписане зображення Ісуса Христа, напис: "Ісус Христос". Богородиця одягнута мафорій, навколо голови - круглий німб. Над колом, у яке вписане зображення Богородиці, напис: "Мати Божа". Цей іконографічний мотив пов'язаний з переказом про Нікейське чудо: за церковним переданням, після того, як святитель Миколай ревно виступив на захист православного вчення на Першому вселенському соборі у Нікеї, він був позбавлений знаків архієрейського достоїнства і заточений до темниці, але згодом деякі учасники собору мали видіння, у якому Христос і Богородиця повернули святому Миколаю Євангеліє й омофор. Після цього святителя звільнили з ув'язнення і поновили в єпископському служінні
Тло ікони брунатного кольору, рамка по периметру - темно-брунатного.
Ікона написана на дошці, скріплена двома торцевими шпонками.
Ікона була затримана Бориспільською митницею, надійшла до фондів музею за рішенням Державного митного комітету України, Національного комітету з питань повернення в Україну культурних цінностей при Кабінеті Міністрів України у 1995 р.
Анотація: у народній традиції подібні образи святителя Миколая з непокритою головою можуть носити назву «Микола Літній» або «Літній Миколай», на відміну від образів, де святителя зображують у єпископській митрі - «Зимового Миколая». Ця народна традиція пов’язана з двома днями пам’яті святителя Миколая у церковному календарі. «Зимовим Миколаєм» називали день пам’яті преставлення святителя Миколая — 19(6) грудня, а «Літнім» (або «Весняним») — день пам’яті перенесення його мощей із Мир Лікійських до італійського міста Барі в 1087 році — 22(9) травня. Відмінності в зображенні головного убору могли стати в народній традиції додатковою візуальною ознакою, пов’язуючи ці образи з двома днями пам’яті та відповідними порами року.
Традиція почитання святого Миколая на українських землях бере свій початок ще з часів офіційного прийняття християнства у Київській Русі.
До Миколая Чудотворця звертаються з проханням про допомогу, захист дітей, збереження родини та полів від пожеж. Він є покровитель мандрівників, моряків, землеробів, бджолярів та дітей, захисником бідних, хворих та засуджених.